Якоюсь сонною була:
Ані снігів, ані морозу,
А вчора тихо геть пішла.
Весна вступила несміливо
В обов’язки свої земні,
Іще птахи не прилетіли,
Природа спить в глибокім сні…
Іще не сяє веселково
На небі сонце золоте,
В жалобі ще сади, діброви,
Та скоро все це розцвіте…
І аромат п’янкий стривожить,
Серця пробудить до життя,
Вернути віру знову зможе,
І прощення… без каяття…
