Проакивність що це?

ЯК СТАТИ ПРОАКТИВНОЮ ЛЮДИНОЮ?

7 звичок успішних людей

Згадуємо головні тези класичного бестселера Стівена Кові «Сім звичок успішних людей»

У пошуках секрету успіху ми перечитуємо стоси книжок та статей, спостерігаємо за взірцями успішності та навіть відвідуємо лекції і тренінги. І це – не синоніми саморозвитку. Можливо, все набагато простіше, бо до цих семи тез складно щось додати. Варто лише почати робити і ставати.

1. Будьте проактивними

Проактивність – це відповідальність людини за власне життя. Ми наділені свободою волі, яка дозволяє нам приймати рішення та відповідати за їхні наслідки. Реактивні люди підкорюються обставинам та виправдовують свої невдачі зовнішніми факторами, а проактивні – виявляють ініціативу та роблять усе необхідне, щоби досягти поставленої мети.

2. Візуалізуйте свою мету

Щоб досягти чогось у житті, потрібно спершу ясно зрозуміти, куди саме ви рухаєтеся. Усвідомлення своїх справжніх цілей може губитися у повсякденній метушні, що призводить до витрачання сил і часу на другорядні речі. Тому призвичайтеся тримати в голові чіткий образ того, чого ви хочете досягти. Усе створюється двічі – спершу на ментальному рівні, а потім – на фізичному.

3. Розставте пріоритети

Усвідомивши свої цілі, визначте найважливіші кроки, необхідні для їх досягнення. Зазвичай ми приділяємо найбільше уваги терміновим справам, які вимагають негайного реагування. Але при цьому дійсно важливі речі, що не тиснуть на нас своєю нагальністю, ми постійно відкладаємо на потім. Регулярно виділяйте час на справи, які є стратегічно важливими для досягнення великих результатів, і це змінить ваше життя.

4. Шукайте взаємовигідні рішення

Наші довготривалі успіхи великою мірою залежать від стосунків з іншими людьми. Але женучись за вигодою, люди часто діють у власних інтересах та нехтують потребами інших. Правило успішної взаємодії – завжди шукати рішення, від яких виграють усі сторони. Не вірте, що перемоги можна досягти лише ціною чужої поразки. Дбаючи про благо інших, ви закладаєте міцний фундамент для власного успіху.

5. Прагніть передусім почути, а не бути почутим

Для успішної комунікації дуже важливо бути хорошим слухачем. Перш ніж висловлювати власну позицію, уважно вислухайте вашого співрозмовника та спробуйте якомога краще його зрозуміти. Емпатія та увага до іншої людини є запорукою довірливих стосунків та взаємовигідної співпраці.

6. Кооперуйтеся

У взаєминах з людьми працює принцип синергії: ціле більше, ніж сума його частин. Коли ми кооперуємося з іншими, ми здатні досягти значно кращих результатів, ніж коли діємо поодинці. Різні люди можуть мати різні погляди на ситуацію, але це має бути підставою не для суперечок, а для творчого синтезу. Довіряйте людям, будьте відкриті для обміну думками та кооперації.

7. Самовдосконалюйтеся

Щоб досягати якомога кращих результатів, потрібно працювати не лише над своїми цілями, але й над собою. Важливо приділяти увагу чотирьом сферам: фізичній (спорт, харчування); розумовій (читання, писання); соціально-емоційній (емпатія, альтруїзм) та духовній (навчання, медитація). Збалансований саморозвиток наблизить вас до здійснення ваших мрій. 

Як покращити успішність дитини у школі

Успішність вашої дитини падає з року в рік або вона отримує лише середні оцінки, хоча, на вашу думку, могла би претендувати на вищий бал? Знаючи її здібності, ви впевнені, що вона може бути більш успішною у школі. І це не дає вам спокою, адже ви розумієте, як важливо добре вчитися зараз, щоби потім вступити в університет або просто гідно закінчити школу. Ви переживаєте, сваритесь і дорікаєте їй за лінь, відсутність мотивації й безвідповідальність. Ви просто не розумієте, чому дитині настільки нецікаво вчитись, і придумуєте різні способи додаткової мотивації. Але найчастіше ситуація не покращується, а стає лише гірше.

Батькам звісно, складно не турбуватися про академічні успіхи дітей, тому що вони знають, як це важливо для їх майбутнього. З їхньої точки зору, той факт, що дитина цінує друзів або електронні гаджети більше, ніж навчання, просто абсурд. Правда полягає в тому, що більшість дітей насправді мотивовані, хоч і не тим, чим, на наш погляд, повинні. Спробуйте подивитись на це з іншого боку: коли справа доходить до чогось захоплюючого, такого як відеоігри, музика, соціальні мережі чи вибір крутих джинсів, дитина демонструє високу мотивацію й повну відсутність будь-якої ліні. Тут є один нюанс: якщо ви тиснете на дитину, щоб її мотивувати, ситуація зазвичай тільки погіршується.

Зрозумійте: діти повинні самі усвідомити цінність праці. Подумайте про це з точки зору власного життєвого досвіду. Ви прекрасно знаєте, що харчуватися треба правильно, але не завжди дотримуєтеся здорового харчування! Ваша дитина повинна сама усвідомити важливість академічних успіхів. Звісно, є й об'єктивні чинники, які можуть перешкодити отриманню хороших оцінок (наприклад, розумові або фізичні недуги, нездатність до навчання чи поведінкові розлади, сімейні проблеми та зловживання деякими шкідливими речовинами). Їх теж треба враховувати.

Є люди, в яких зосередились усі компоненти успіху – мотивація, відповідні навички, уміння досягати результату й отримувати максимальну користь. Але для більшості з нас шлях до мотивації й успіху значно звивистіше і тернистіше. Якщо подумати, не кожна дитина звертається по допомогу до вчителів, вчасно робить домашні завдання, щовечора повторює пройдений матеріал і відкладає вбік усе, що її відволікає від навчання. Тому що так діють діти, в яких більш розвинена передня частина мозку і яким, відповідно, притаманні так звані хороші виконавчі функції, саме вони відіграють значну роль у шкільних досягненнях.

Виконавчі функції головного мозку допомагають регулювати емоції, сприяють концентрації уваги, наполегливості та гнучкості. У багатьох дітей ці функції розвиваються пізніше – лише в підлітковому віці. І, звісно, батькам дуже важко бачити, як їх дитина протягом довгого часу відстає в успішності. У це важко повірити, але такі діти не ледачі, не безвідповідальні й не відчувають відсутності мотивації. Якщо ви не згодні або не вірите в це, то, ясна річ, будете дратуватися, засмучуватись і гніватись у відповідь на гадану лінь дитини, що, у свою чергу, сприятиме її опору й боротьбі з вами. Далі пропонуються поради, які допоможуть вам уникнути подібного негативу.

Зберігайте з дитиною відкриті, товариські й позитивні взаємини. Завжди залишайтесь на боці дитини, не займайте позицію по той бік барикад. Це дозволить зберегти ваш авторитет і вплив, що є найважливішим інструментом виховання. Покарання, моралізаторство, погрози й маніпулювання приведуть у нікуди, зруйнують ваші взаємини й мотивацію дитини. Звісно, ваша фрустрація, почуття тривоги та страху нормальні і зрозумілі. Але реагувати на поведінку дітей подібним чином абсолютно неефективно. Пам'ятайте: ваша дитина поводиться так зовсім не для того, щоби зробити ваше життя нещасним, або тому, що вона нікчемна нероба. Наступного разу, коли ви відчуєте, що починаєте гніватися, спробуйте сказати собі: «Моя дитина просто ще не прийшла до цього». Пам'ятайте: ваше завдання – допомогти їй навчитись бути відповідальною. Якщо ви негативно налаштовані й перетворюєте це на моральну проблему, ваша дитина буде грубити вам, не намагаючись замислитись над суттю проблеми.

Введіть правило «коли». Один з уроків життя свідчить: ми отримуємо задоволення тоді, коли робота завершена. Якщо ви тренуєтеся забивати гол, то в результаті набираєте більше балів, і команда виграє. За роботу теж платять після її виконання. Тому почніть казати наступним чином: «Коли закінчиш заняття, можеш піти в гості до Дмитрика». Або: «Коли зробиш домашнє завдання, можемо разом подивитись той фільм, про який ти згадував». Введіть це правило й дотримуйтесь його. Якщо ваша дитина ще не здатна самостійно планувати й ініціювати, наполегливо дотримуйтеся цього правила. Тим самим ви допоможете їй навчитись робити те, що її власний мозок поки що не може забезпечити, – навчите її структурувати час.

Долучайтесь до навчального процесу. Якщо ваша дитина погано вчиться і її успішність падає, вам доведеться долучитись до навчального процесу. Вам необхідно підключитися превентивно й допомогти їй створити оптимальну структуру занять, яку сама дитина створити ще не може. Ця структура передбачає продуманий розклад із зазначенням часу, відведеного для занять, і часу на відпочинок. Вам доведеться простежити за його дотриманням. Наприклад, вимикайте комп'ютер і кажіть: «Жодних відеоігор або телевізора, доки не виконаєш домашнє завдання». Також треба буде подумати й вирішити, яку кількість часу дитина повинна присвятити навчанню. Протягом цього часу не допускайте використання електронних пристроїв (телефон, планшет і т. п.), оскільки ніщо не повинно відволікати увагу дитини. Ви можете ввести таке правило: навіть якщо дитина виконала всю домашню роботу, а навчальний час не пройшов, вона повинна продовжувати вчитись. Нехай повторює, читає або перевіряє помилки. Введіть правило «Півтори години тиші» – без електронних пристроїв, лише навчання. Деякі діти краще вчаться, слухаючи музику, але під час навчання будь-які інші електронні пристрої необхідно вимкнути. Ці правила не повинні нагадувати покарання, вони покликані допомогти дитині виробити ефективний робочий режим і зосередитись на шкільних предметах.

Запитуйте вчителя. Якщо оцінки та працездатність вашої дитини не на висоті, ви можете разом з її вчителями розробити план порятунку ситуації. Наприклад, учитель може перевіряти, чи забрала дитина все необхідне зі школи, а ви перевіряйте, чи добре вона зібрала портфель до школи. Як тільки ви побачите, що дитина почала краще розпоряджатись і керувати своїм часом, виконувати домашні завдання, повторювати матеріал перед контрольними роботами, це буде сигналом про те, що вам час трохи відступити.

Визначте місце для занять. Можливо, вам треба буде посидіти біля дитини, доки вона робить домашню роботу або, принаймні, перебувати поруч з нею, щоб у потрібний момент допомогти їй. Може, дитині знадобиться тихе місце для занять, подалі від галасливих братиків і сестричок. А може, навпаки, дитина буде краще займатись у спільній кімнаті з усіма членами сім'ї. Допоможіть їй перевірити це на практиці. Але як тільки ви визначите, яке місце для занять буде кращим, нехай дитина знаходиться саме там. Не треба виконувати домашню роботу замість дитини. Ваша допомога може полягати в тому, щоби перевірити виконане завдання й розпитати дитину, як вона засвоїла той чи інший матеріал.

Розділяйте великі завдання на дрібні частини. Разом з дитиною подумайте й вирішіть: можливо, буде краще, якщо ви розділите завдання на невеликі частини, і вона буде виконувати їх щодня. Для запису щоденних завдань можна використовувати великий настінний календар або білу дошку. Ви можете також залучити допомогу вчителя або найняти репетитора.

Будьте добрими, але непохитними. Робіть усе можливе, щоби бути добрим, корисним, послідовним батьком, і непохитно чиніть опір спокусі покарань, надмірного втручання й контролю. Після кожної негативної взаємодії з дитиною спробуйте створити десять позитивних. Постарайтеся зробити акцент на підтримці й заохоченні дитини замість неспокою та претензій. Коли ви починаєте рефлексувати й думати, що академічна успішність вашої дитини є відображенням вас самих або якості вашого виховання, і що саме ви й тільки ви несете відповідальність за його результат, то, як наслідок, опиняєтесь на місці дитини, а не на своєму, батьківському місці. А це шкідливо й неефективно.

Відсутність мотивації чи тривожність? Іноді відсутність мотивації (або те, що виглядає як безвідповідальність) насправді може бути тривогою дитини чи соромом за неуспішність у предметах, або невиконання домашнього завдання. Більшість людей тривожаться із приводу виконання якихось справ та уникають їх, як чуми. Іноді діти просто не можуть цього пояснити, бо не завжди усвідомлюють свої хвилювання, тривоги, страхи й занепокоєння. Ось типовий випадок. Припустимо, дитина каже вам, що сьогодні їй не задали жодної домашньої роботи, хоча це не так. Брехня змушує вас турбуватись. І якщо ви реагуєте криком і критикою, ваша дитина під впливом тривожних емоцій ще більше дистанціюється і від вас, і від домашньої роботи. Незначний прояв тривоги здатний мотивувати людину, але занадто сильний її прояв блокує здатність дитини думати, а також ту частину мозку, яка відповідає за мотивацію. Тримайте свої емоції під контролем, пам'ятайте про те, що тривога (страх) дитини – це не лінь. Ваша мета як батька полягає в тому, щоби стримувати свої емоції і правильно реагувати на хвилювання дитини.

Іноді почуття сорому, неповноцінності або тривоги, яке відчуває ваша дитина, може хибно тлумачитись вами, і ви можете прийняти його за негативне ставлення до навчання, відсутність мотивації та безвідповідальність. Ігнорування таких емоційних реакцій дитини може призвести до її протидії, замкнутості, відмови або демонстративної непокори. Пам'ятайте: те, що відбувається зараз, може виглядати зовсім по-іншому, коли ваша дитина подорослішає. А поки що в позитивній формі допоможіть їй оптимально структурувати навчальний процес. І, розуміючи всю картину того, що відбувається, заспокойтеся самі.

Навчіть дитину знайти баланс інтересів. Не забувайте тримати в голові загальну картину того, що відбувається. Замість того щоби гніватися з приводу оцінок вашої дитини, допоможіть їй знайти життєвий баланс між дружніми відносинами, навчанням, волонтерською роботою й сімейними заходами. Візьміть участь у шкільних справах дитини, проявіть інтерес до шкільних проектів.

Не проектуйте майбутнє. Коли ми бачимо, що наша дитина нічим не цікавиться в житті, легко почати проектувати таку поведінку на майбутнє. Якщо в неї немає жодних інтересів, крім відеоігор і друзів, ми думаємо, що вона ніколи не досягне успіху й навіть навряд чи зможе самостійно функціонувати в суспільстві. Це нарощує наше занепокоєння і страх. Але правда полягає в тому, що ми не можемо передбачити майбутнє. Якщо ви акцентуєте свою увагу на негативі, це лише посилює напругу у відносинах між вами й дитиною. Краще зосередьтесь на її позитивних рисах і допоможіть дитині розвивати їх. Вона товариська, завжди поспішає на допомогу або любить тварин? Зосередьтесь на тих якостях, які виховують розвинену, успішну людину, а не тільки на шкільних оцінках. Допоможіть дитині розвиватися соціально, творчо, емоційно.

Коли дитина відстає в навчанні, батьки настільки турбуються, що найчастіше за все це призводить до постійних сварок, але успішність так і не покращується. Якщо ви як батько заспокоїтесь і зрозумієте, що причина слабкої успішності не тільки в поганому ставленні до навчання й відсутності мотивації, а ще й у тому, що ви не можете примусити дитину бути вмотивованою, то станете краще до неї ставитись і допомагати дитині, коли вона цього потребуватиме. Пам'ятайте: ваша мета – зупинити розвиток негативної реакції й вирішити проблему.

Вітаю з Різдвом Христовим!

З Різдвом Христовим, друзі милі! 

Нехай омріяне здійсниться, 

Щоб Новий рік зустріти в мирі, 

З любов'ю й радістю у серці. 

Щоб негаразди оминали, 

Натхненням повнилися мрії, 

Щоб в душах ваших не згасали 

Кохання, Віра та Надія !

Свято Андрія

Свято Святого Андрія Первозванного – дуже шанований серед православних, оскільки Андрій є одним з дванадцяти апостолів. Ще Петро Перший заснував найвищу нагороду – Орден Святого апостола Андрія Первозванного, який могли отримати лише сановники. Також Андріївський прапор, як відомо, є офіційним прапором російського флоту. 

Коли свято Андрія в грудні?

Відзначається свято Андрія або, як його назвали – Андрєєв день, 13 грудня за новим стилем (3011 за старим стилем). Він є одним з перших свят, відкриває зимовий цикл. 

Історія церковного свята Андрія

Святий апостол був родом з Віфсаїди, що в Галілеї, жив у Капернаумі, на березі озера, в якому удвох з братом ловив рибу, чим і заробляв на життя.З наймолодших років був дуже побожним, багато молився, відрізнявся величезною спрямованістю до Бога. 

Андрій не одружився, вибравши шлях учня Святого пророка Іоанна Хрестителя. Пізніше, коли Іоанн Хреститель сповістив Іоанну Богослову Андрію про Боговтілення і хрещення Ісуса в Йордані, негайно пішов за Христом, ставши одним з перших його учнів. У майбутньому він призведе до Христа і свого брата Симона, відомого як апостол Петро. 

Апостол Андрій був одним зі свідків Воскресіння і Вознесіння Христа, після чого він повернувся в Єрусалим, здійснив кілька подорожей, доносячи Слово Боже в Малу Азію, Македонію, Причорномор'я, Київ, Новгород, Рим, Фракію. По шляху він зазнав багато страждань від язичників. 

Свою болісну смерть він прийняв у віці 62 років у місті Патрас жорстоким правителем Эгеатом. Його розіп'яли на хресті, який в майбутньому був названий «Андріївський хрест». Мощі святого сьогодні знаходяться в Італії у кафедральному соборі Амальфі, голова – в Римі в Соборі святого апостола Петра. 

Звичаї та прикмети, пов'язані з святом Андрія Первозванного

Згідно слов'янським традиціям, в ніч перед святом Андрія дівчата ворожать на женихів. Вони намагаються викликати віщі сни, де їм здався б їх суджений. Для цього потрібно поставити під ліжко миску з водою, а під подушку – трохи куті, ніж, дзеркало і чоловічу шапку або тріску з паркану хлопця, який подобається. 

Щоб побачити уві сні судженого, дівчата сіяли в горщик із землею насіння льону, читали над ним «Батьку наш» за 9 разів – стоячи, на колінах і сидячи. Після вимовляли змова: «Святий Андрію, я на тебе льон сію, дай же мені знати, за ким я буду той льон рвати». І горщик також ставили під ліжко. 

В Українському Поліссі це свято вважався святом юнаків. В цей день вони на вечорницях приймалися в компанії молодих людей. Молоді хлопці підстрибують до підвішеного ритуального хліба Калиті і відкушують від нього шматок, після чого пригощають всіх.
Після обряду вони можуть брати участь у вечірках, ходити на побачення, братися за чоловічу роботу, свататися і, звичайно ж, одружитися. 

На західній Україні ніч напередодні свята Андрія вважали моментом розгулу нечистої сили. За повір'ям, відьми можуть відняти у корів молоко, тому в цю ніч гуцули в цю ніч палили «андріївські вогнища» на узвишші. 

Починаючи з цього дня починали заборони на будь-які види ткаческих робіт і мотание ниток. Заборона тривав до Хрещення. Також в період від Андрєєва дні до Нового року заборонялося снувати поза домом – «несновица». 

Прикмети , приурочені до Андрєєву дня: на Андрія Первозванного ходять вночі до озер та річок слухати воду: якщо вода тиха, до рівною і гарної зими, якщо гучна – до стуж, ну, а коли бурхлива – до бур і хуртовин. 

Якщо в сам день Андрія погода холодно і ясно – це хороша прикмета, а якщо тепло – погана. Якщо в цей день сніг піде і залишиться(не розтане), то пролежить ще 10 днів.

День Збройних Сил України

25 листопада в Україні розпочинається акція "16 днів проти насильства"

Всеукраїнська акція 

"16 днів проти насильства"

Міжнародна спільнота щорічно підтримує акцію “16 днів проти насильства”. Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада по 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні або окремій державі соціальний простір, вільний від насильства.

Щорічна акція “16 днів проти насильства” (25 листопада – 10 грудня) ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дати акції символічно наголошують на цьому зв’язку: 

25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок, 10 грудня – Міжнародний день прав людини. 

У цей шістнадцятиденний період входять й інші важливі для демократичної спільноти дати: 1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом, 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством, 3 грудня – Міжнародний день інвалідів, 5 грудня – Міжнародний день волонтера, 6 грудня – річниця інциденту в Монреалі. 

Таким чином,  майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.

Україна приєдналася до акції “16 днів проти насильства” 2001 року. Через рік заходи та ініціативи акції, проголошеної другим Всеукраїнським конгресом жінок, пройшли вже у 20 регіонах України, об’єднали 75 всеукраїнських громадських організацій та широке коло представників державних структур. Подібна активність свідчить про актуальність проблеми подолання насильства в нашій державі, пошук в громадах та владних структурах  оптимального механізму реагування як на спільні соціальні проблеми, так і на конкретну людську біду. 

Основні завдання акції “16 днів проти насильства”:

- привернути увагу громадськості до актуальної для українського суспільства проблеми подолання насильства в сім’ї;

- активізувати  партнерський рух громадських організацій та державних органів щодо попередження насильства та захисту прав жінок в Україні;

- сприяти утвердженню ненасильницької ідеології в територіальних громадах та в українському суспільстві в цілому.